Види і типи діяльності

Види діяльності забезпечують можливість існування людини та її формування як особи­стості. До основних видів діяльності людини належать: гра, навчання, праця, спілкування.

Ігрова діяльність є формою вияву активності дитини дошкільного віку.

Навчальна діяльність. Навчання - основний різновид діяльності дітей шкільного віку; активна, свідома й цілеспрямована діяльність, яка полягає у засвоєнні знань, які набуло людство, щоб підготувати дітей до майбутньої самостійної трудової діяльності. Навчання не обмежується шкільним віком. Сьогодні існує формула: навчання через усе життя.

Праця - свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. Вона є важливою умовою існування та розвитку людини. Праця - це жива єдність фізичного та психічного. Характерною особливістю праці є те, що людина передбачає її результати.

Спілкування - це діяльність, яка полягає в обміні інформацією між людьми. Спілку­вання слід розглядати як одну із форм комунікацій, як взаємодію на основі психічного віддзеркалення. Вища форма спілкування - мовне спілкування, тобто обмін інформацією за допомогою слів, які виражають поняття. Головною особливістю діяльності спілкування є те, що вона наявна у будь-якому основному виді діяльності, оскільки ні гра, ні навчання, ні праця не можуть реалізуватися без обміну інформацією.

Типи діяльності будуються за ознаками суспільних відносин, потреб і предметів. Ос­новними типами діяльності є такі: перетворювальна, комунікативна, предметна, духов­но-пізнавальна, художньо-творча, соціальна, ціннісно-орієнтаційна, споживча, злочинна.

Чинники ефективності діяльності. Сукупність чинників, які зумовлюють ефективність діяльності, можна поділити на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх належать:

• умови виконання діяльності людини (фізико-хімічні, технологічні, інформаційні тощо);

• вид, характер та величина навантаження;

• психологічний клімат;

• соціально-побутові умови.

До внутрішніх належать:

• професійна кваліфікація та досвід людини;

• її особистісні особливості, особливості окремих психічних функцій, нейродинамічних якостей;

• емоційні та вольові компоненти, самоконтроль;

• стан та працездатність людини під час виконання діяльності;

• загальні та професійні інтереси людини, її світогляд, переконання й установки, жит­тєвий досвід;

• рівень мотивації до діяльності;

• задоволеність роботою тощо.

Про особливості педагогічної діяльності студент може довідатися із праць І. А. Зязюна, В. А. Семиченко, М. В. Каменської, Н. Г. Осухової, Х. Хекхаузена та ін. [92; 125; 126; 56; 51; 52; 61; 151].

Студентові цікаво буде дізнатися й про психофізіологічні умови забезпечення діяль­ності, до яких належать: психофізіологічний вибір та профорієнтація, психофізіологічна підготовка і діагностика, вдосконалення робочого місця та способів виконання діяльності, регуляція (корекція) психофізіологічного стану людини, запобігання дії несприятливих чинників, що пов’язані з особливостями діяльності. Докладніше їх описує О. М. Кокун у своїй праці «Психофізіологія» [57].

Виховний аспект проблеми. Діяльність людини є багатогранною. Згідно із сучасним розумінням сутності і змісту педагогічної діяльності вона є мета-діяльністю, позаяк надбу­довується над діяльністю вихованців. Учитель не лише визначає мету навчання і виховання, а й докладає зусиль, щоб ця мета була усвідомлена і сприйнята учнями. Більше того, успіх педагога залежатиме від того, чи він достеменно пізнає мету самого учня і допоможе йому її реалізувати. Адже над-завдання учителя полягає в тому, щоб залучити учня до активної і самостійної діяльності. У цьому сенсі, як слушно зауважив Ш. О. Амонашвілі, «духовний світ дитини збагачуватиметься лише тоді, коли вона це багатство вбиратиме через дверцята своїх емоцій, через почуття співпереживання, спільної радості, гордості, через пізнаваль­ний інтерес; силоміць збагачувати цей світ - все одно, що зловмисно висаджувати райські яблука в отруєний ґрунт» [2, с.

У процесі діяльності учитель зможе простежити, як відбуваються й змінюються психічні процеси, стан учня. Тут йому стануть у пригоді різноманітні методи дослідження психіки учнів: спостереження, опитування, тестування, метод психологічного аналізу процесу та продуктів діяльності тощо. Особливо ефективним у навчально-виховному процесі є діало­гічне педагогічне спілкування. Діалог педагогічний - це дія в педагогічному процесі, яка дає можливість кожному суб’єкту висловитись. Під час діалогу відбувається визнання не лише рівності особистісних позицій, відкритість і довіра партнерів, а й розуміння, усвідом­лення учителем події, ситуації, в якій перебуває учень і яка має для нього життєво важливе значення. Педагог здатний проаналізувати, наскільки учень в такій ситуації діяв формально чи не формально, прогнозовано чи не прогнозовано. З іншого боку, він спроможний здійс­нити саморефлексію власного ставлення до учня, самооцінки своїх дій. Отже, учитель в умовах розвивального навчання, педагогічного діалогу розкриває потік практичних дій учня. Учитель навчає не так діяти, як самостійно планувати й обґрунтовувати майбутню дію та шукати способи її реалізації.

Завдання та запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю «діяльність».

2. Охарактеризуйте зв’язок між потребами і діяльністю.

3. Проаналізуйте роль мотивів у людській діяльності.

4. У чому полягає сутність процесу екстеріоризації дії?

5. У чому полягає сутність процесу інтеріоризації дії?

6. Які характерні ознаки гри як різновиду діяльності?

7. Які характерні ознаки навчання як різновиду діяльності?

8. Які характерні ознаки праці як різновиду діяльності?

9. Що означає для людини процес оволодіння діяльністю?

10. Проаналізуйте роль мови у життєдіяльності людини.

Тематика рефератів

1. Діяльність як мета.

2. Психомоторика як складова діяльності.

3. Психологічні механізми діяльності.

4. Духовна діяльність людини.

5. Роль навичок у діяльності людини.

6. Інформаційна основа діяльності.

7. Саморегуляція діяльності.

8. Індивідуальний стиль діяльності людини.

9. Відповідальність і діяльність людини.

10. Навчальна діяльність особистості студента.