<<
>>

Часть спеціальная.

§ 1. Куріальныя комиціи 3).

Формальности, относившіяся къ куріальнымъ комиціямъ, изложены выше (стрр. 53—54).

Эти комиціи собирались, подъ предсѣдательствомъ патриційскаго магистрата 4), для того, чтобы подать голоса относительно adrogatio Б), или для того, чтобы предоставить imperium извѣстнымъ избраннымъ магис­тратамъ °).

Lex de imperio съ теченіемъ времепи сдѣлался одною только формальностью, и члены курій, неизвѣстно съ какого времени, замѣнены для этого акта тридцатью ликторами, при которыхъ находились три авгура 7).

Вмѣстѣ съ комиціями куріальними продолжали свое существованіе также comitia calata. См. стрр. 53—56.

§ 2. Центуріальныя комиціи ').

Важность этихъ комицій видна изъ слѣд. опредѣленій: comitiatus maximus, comitia justa, verus populus in campo Martio [476] [477]).

Формальности, относящіяся къ центуріальиымъ комиціямъ, заимство­ваны отъ чисто военнаго въ началѣ характера этого учрежденія.

Граждане, собравшіеся па центуріальныя комиціи, составляютъ exercitus urbanus [478]).

Созвапіе и предсѣдательство [479]) принадлежатъ ио праву только ма­гистратамъ, облеченнымъ военнымъ imperium: консуламъ и магистратамъ cum imperio, замѣщающимъ ихъ въ исключительныхъ случаяхъ. Пре­торъ пользуется этимъ правомъ относительно комицій судебныхъ, между­царь—относительно комицій выборныхъ й).

минаются на надписяхъ. Срав. Mommsen, I, 373—374, и de apparitoribus inagistr. Rom. Въ Rhein. Mus., 1848. Стр. 23. Decuria lictorum curiatia, quae sacris publicis apparet.—Orelli, Лі 3217. Срав. Marquardt, VI, 218.—[Karlowa, I. 1., I. 382, прим. 3. Ped.].

’) Becker-Marquardt, II, 3, 62—56, 88—115.—Lange, I, 551—566, II, 616—531,—-Mispoulet, I, 203—207.—Muenderloh д іетъ относительно происхож­денія сервіевскихъ учрежденій и формальностей, свойственныхъ центуріальиымъ комиціямъ, скорѣе романтическое, чѣмъ юридическое объясненіе въ своемъ сочиненіи Aus der Zeit der Quiriten.

Гл. I. Политическое событіе и центуріальныя комиціи (нѣм.). Стр. 1—58. Weimar. 1872,—[Herzog, I. 1., I, 1066—1127.— Robiou et Delaunay, 1. 1., I, 152 и слѣдд —Bouche—Leclercq, 1. I., Ill и слѣд.

Ped.].

2) Cic., de leg., Ill, 19 § 44, p. Sest., 50 § 108. I’s. Cic., p. red. in sen., 11 § 27.

3) Varr., de I. 1., VI, 9, стр. 272 Sp.

4) Exercitum vocare (Liv., 1, 36), educere (XXXIX, 15), imperare, viros vocare (Varr., de 1. 1., VI, 9).

5) Varr,, de I. I., VI, 9. Хотя цензоръ, дѣйствительно, имѣетъ прав0 созывать exercitus urbanus для переписи и lustrum; но эти собранія не со­ставляютъ comitia. Въ послѣдній вѣкъ республики были случаи, что преторъ предсѣдательствовалъ въ избирательныхъ комиціяхъ (Cell., XIII, 15, Cic., ad Att., IX, 9 § 3, 15 §2) или междуцарь—пъ законодательныхъ комиціяхъ (Cic., de leg. agr., Ш, 2 § 5. de leg., I, 15 § 42); ио это было отступленіе отъ за­кона и прнзнаотсл таковымъ въ приведенныхъ текстахъ.

Мѣсто собранія: Centuriata comitia intra pomerium ’) fieri nefas esse, quia exercitum extra urbem imperari oporteat, intra urbem imperari jus non sit. Propterea centuriata in CAMPO MARTIO haberi............................................... solitum 2)-

Марсово поле было освящено, auspicato in loco 3).

Созываніе, предшествующее комиціямъ.—Послѣ того какъ in templo были испрошены auspicia, предсѣдатель обращается къ своему accensus: CALPURNI, VOCA INLICIUM ‘) OMNES QUIRITES IIUC AD ME. Accensus dicit sic: OMNES QUIRITES VISITE HUC ADJUDICES.

Затѣмъ classicus или cornicen даетъ in arce circumque moeros военный сигналь [480]).

Народъ долженъ собраться prima luce, въ древности, съ оружіемъ въ рукахъ [481]).

Когда время наступило, предсѣдатель обращается къ accensus: С. CALPUR NI, VOCA AD CONVENTIONEM [482] [483]) OMNES QUIRITES HUC AD ME.

Accensus dicit sic: OMNES QUIRITES, ITE AD CONVENTIONEM- HUC AI) JUDICES.

Предсѣдатель, въ сопровожденіи понтификовъ, авгуровъ и двухъ жертвоприносителей, совершаетъ жертву и произноситъ торжественныя молитвы в).

Dein consul eloquitur ad exercitum IMPERO QUA CONVENIT AD COMITIA CENTURIATA т). Послѣ этого приказанія, граждане распре­дѣляются по классамъ и центуріямъ, въ древности Ш теХодауві; хаі «]-• [xetot? tsva-fpivov &mp ёѵ коХ^ры [484] [485] [486]), а если contio состоялось въ другомъ мѣ­стѣ, они отправляются на Марсово поле.—Тамъ послѣ чтенія rogatio происходило голосованіе, и иосл Ѣ renuntiatio результата комиціи рас­пускались: remittere exercitum 8).

Для облегченія одновременной подачи голосовъ по центуріямъ каж­даго класса, [487]) на Марсовомъ полѣ било устроено отдѣльное помѣ­щеніе (ovile, saepta) [488]), съ такимъ числомъ входовъ (pontes) [489] [490]), которое, по крайней мѣрѣ, равнялось бы числу центурій, одновременно подававшихъ голоса. Голоса подавали при входѣ. Закономъ Марія (120 до P. X.), для огражденія свободы подающихъ голосъ, приказано было сдѣлать уходы болѣе узкими

Во все продолженіе комицій поднято было vexillum russeum, по Ливію—in arce, по Діону Кассію—на Я нику лѣ ’). Какъ только знамя сни­малось, голосованіе должно было прекратиться. Этотъ дрепиій обычай, восходящій къ той эпохѣ, іеогда Римъ былъ со всѣхъ сторонъ окруженъ враждебными общинами, былъ соблюдаемъ до послѣдняго времени, пе смотря на злоупотребленія, къ которымъ онъ могъ вести 2).

I. Порядокъ голосованія въ Сероіевской формѣ центуріальныхъ комицій.

Раздѣленіе гражданъ на классы и центуріи на оспованіи поста­новленій Сервія Туллія было изложено выше s).

Голосованіе происходитъ centuriatim, въ каждой центуріи—viritim, въ слѣд.

порядкѣ:

Equites vocabantur primi 4), octoginta inde (послѣ голосованія и счета голосовъ 18 центурій всадниковъ) primae classis centuriae primum peditum vocabantur 5]; ibi si variaret, quod raro incidebat, ut secundae

*) Liv., XXXIX, 15. Dio Cass., ХХХѴШ, 28.

2) Dio Cass., 1, 1. Изъ словъ Macrob., Saturn., 1,16: Iusti (dies) sunt con­tinui triginta dies, quibus exercitui imperato vexillum russi coloris in arce po­situm est, и изъ Paul. Diac., стр. 103, который говоритъ тоже самое, вы­вели заключеніе, что въ древности эдиктъ о созывѣ публиковался за 30 дней до собранія центуріальныхъ комицій, хотя эти тексты вполнѣ могутъ относиться только къ отстрочкѣ въ 30 дней между clarigatio и indictio belli. Срав. Liv., I, 32. Schuetz, de die tricesimo. Leipzig, 1847.—Zumpt, d, Crimi- nslr., I, 2, 196—197. He подлежитъ сомнѣнію, что обычиый промежутокъ времени между эдиктомъ и собраніемъ былъ trinundinum (Liv., Ill, 35). Если иногда упоминаютъ и объ отступленіяхъ отъ этого правила (Liv., IV, 24, XXIV, 7, XXV, 2, XLI, 14), то это доказываетъ только то, что соблюденіе trinundinum составляло обычай, ставшій обязательнымъ лишь вслѣдствіе Іех Caecilia Didia. См. стр. 165 прим. 8.

3) См. стр. 62—72.

4) Эти цеитуріи называются, поэтому, praerogativae. Liv., X, 22.—Belot, Hist, des chev. rom., I, 295 и слѣд. Эту прерогативу 18 центурій всадниковъ Backmund подвергаетъ сомнѣнію. Praerogativa oder-ae? Въ Blatter fiir bayer. Gymnas., X, 231 (1874).—[Herzog, 1.1. I, 1101, 1121.-Karlowa, 1. L, I, 401 — Bouche-Leclercq, 112—113. Ped.].

5) Онѣ—-primo vocatae. Liv., X, 22. Срав. ib., 15.

classis vocarentur , nec fere umquam infra ita descenderent, ut ad in­fimos pervenirent ')• И дѣйствительно, какъ скоро получалось большин­ство, т. е., согласно голосовали 97 центурій (стр. 65), голосованіе пре­кращалось.

Существованіе центуріи, носившей названіе centuria ni quis scivit, ма­ло вѣроятно [491] [492]).

II. Реформа центуріальныхъ комицій[493]).

Относительно времени, сущности и тенденціи этой реформы можно

дѣлать одни только предположенія ')•

Система ІІантагата (Pantagathus), дополненная Моммсеномъ и

JJefof 2),

Преобразованіе относится кт. цензурѣ Аврелія Котты и Фабія sidcle avant Л. С. Въ Revue historique. ХѴШ, 1—24. Paris. 1881.—[Genz,H., d. Centuriat—Comitien nach der Reform, Freieuwalde. 1882.—Bloch, G., d. demo- kratische Reform in Itoni im ,3 Jahrh v. Clir. Въ Revue historique. 1886.— Cp. также: Herzog, 1, 1., I, 1169—1127.—Robiou et Delaunay, 1. 1., I, 54 и слѣдд. —Karlowa, 1. 1., I, 384 и слѣдд.— Bouche—Leclercq, I. L, I, 112 и слѣдд.— Mommsen, rom. Staatsr., TH, 1, 269- -280. Ped.].

’) Дѣйствительно, только Титъ Ливій и Діонисій упоминаютъ о пей весьма опредѣленно, хотя вскользь, но поводу описанія Сервіевскихъ учреж­деній. Liv., I, 43: Nec mirari oportet hunc ordinem, qui nunc est post expletas quinque et triginta tribus duplicato earum numero centuriis juniorum seniorum­que, ad institutam ab Servio Tullio summam non convenire. Dionys., IV, 21, описавъ первоначальную форму цевтуріальныхъ комицій, продолжаетъ: ’Кѵ §г тої? уаѲ’ тіраі; zszivrjai у.рбѵсц, zod p.sta^P).r,zsv el? ті Sfjp.OTiZb)Tspov dviyzai? тіаі p’.acOetc ia/upocic, oo тйѵ Xoyfwv у.атаХиОсѵшѵ. aXXa аитйѵ owsxt ttqv

ap/atav axpCJJeiav ) въ двухъ важныхъ пунктахъ:

а) Распредѣленіе центурій по классамъ. Дѣйствительно, мѣст­ная триба дѣлается теперь основаніемъ дѣленія на центуріи [498]). Каждая изъ 35 трибъ будетъ заключать въ себѣ десять центурій, по двѣ въ классѣ. Другими словами, всѣ граждане, имѣющіе цензъ одного и того же

100,000 сестерцій составляли минимальный цензъ для censi (стр. 69, прим. 3), 50,000 сестерцій,—для classici (стр. 69, ярим. 6).—Мнѣніе, что equites, tri­boni aerarii и т.

д., соотвѣтствовали въ извѣстное время классамъ ценза, также было высказано Pluess-омъ I. 1., стр. 72.—Гипотеза Belot бросаетъ новый свѣтъ па вмѣшательство triboni aerarii вч, финансовое управленіе первыхъ вЬковъ Республики. Дѣйствительно, со времени введенія tributum и stipendium до Ш-го стол, до Г. X , на нихъ лежала обязанность взимать tributum ex censu и изъ этихъ суммъ выплачивать stipendium солдатамъ, которые, въ случаѣ неуплаты имъ жалованья, употребляли относительно ихч, pignoris capio (Van-., de I. I„ V, 3G, стр. 180 Sp. Gell., VI (VII), 10. Paul. Iliac., стр. 2. Gaj., IV, 27). Willems, le Senat, II, 357, 407. Согласно M mmsen-y (d. rom. Trib., 44 и слѣд.) и Zumpt-y (d. Criminalr., Il, 2, 190— 197), эти tribuni aerarii были первоначально административными и финансовыми чиновниками трибъ.

Но во время Цицерона они уже ие имѣютъ такого характера. Уже предъ lex Aurelia, который принялъ ихъ пъ album judicum, они составляли классъ гражданъ, какъ equites (Cic., p. Rab. perd. r., 9 § 27), и только въ одной муниципіи Atina ихъ существовало большое число (Сіе., р. Пане , 8 § 24, Madwig, I, 182—185). Какъ объяснить преобразованіе класса чиновниковъ въ число гражданъ. Эта загадка еще не разрѣшена. Всякая трудность рѣше­нія ея изчезаетъ, если допуститъ, что взиманіе tributum ex censu и выплата stipendium, были гражданскими обязанностями, возлагаемыми на гражданъ, имѣв­шихъ minimum опредѣленнаго ценза (ценза втбраго класса), который могъ служить гарантіею. Выраженное нами мнѣніе подтверждаетъ и попол­няетъ мнѣніе Madwig-a, de tribunis aerariis. Въ ero Opusc. acad. Copenhagen. 1842. Стр. 242. Срав. Marquardt, V, 168—171. —[Bouche-Leclercq, 1. I., 1,123. Ped.].

') Срав. Dionys., I. 1. Демократическое направленіе этого преобразованія, вообще всѣми признанное, было опровергаемо Пухтою, Instit., и т. д. T. 1. Стр. 223, а въ послѣднее время Гердогомъ, который, впрочемъ, въ осталь­номъ согласенъ съ мнѣніемъ Моммсена. въ Philologus XXIV. Стр. 312—329.

2j Liv., 1. 1. Cic., р. Plane., 20 § 49 называетъ центурію tribus pars, и цен гуріи съ этихъ поръ обозначаются именами трибъ.

класса и принадлежащіе къ одной в той же трибѣ, составятъ двѣ цен­туріи: одну—seniores, другую—juniores ’). Такимъ образомъ, въ каж­домъ классѣ будетъ 70 центурій 2). Кромѣ того, есть еще 18 centuriae equitum [499]), 4 centuriae fabrum et tubicinum [500]) и centuria capite censo­rum [501] [502]). Поэтому, такъ какъ всѣхъ центурій — 350»(5Х 70) -f-18 -+-4 +-1 — 373 и абсолютное большинство составляютъ 187, то во всякомъ случаѣ нужно было продолжать голосованіе до 3-го класса включительно.

б) право подачи голоса прежде всѣхъ, право, которому Римляне придавали большое значеніе [503]), уже не будетъ болѣе принадлежать цен­туріямъ всадниковъ, но центуріи, выбранной по жребію между центуріями перваго класса, centuria praerogativa [504]). Послѣ

renuntiatio голосованія, явятся другія, jure vocatae 8), т. е.,

сначала centuriae equitum съ 69 центуріями перваго класса [505]); послѣ

renuntiatio ихъ голосованія слѣдуютъ центуріи стораго класса и такъ далѣе, пока не составится большинство .’).

§ 3. Comitia tributa и concilia plebis [506] [507]J.

Со времени учрежденія плебейскаго трибуната и эдильства (494 до P. X.), плебеи организовались въ корпорацію, которая, какъ таковая [508]),

ord., И, 8) не было принято.—Преобразованіе, приписываемое Ливіемъ, XL, 51 цензорамъ 179 г.: Mutarunt suffragia, regionatimque generibus hominum cau­sisque et quaestibus tribus discripserunt, или существенно не измѣнило новаго зостава центуріальныхъ комицій, или же существовало не долго.

’) Lange, II, 525 и слѣд. и особенно въ сочиненіи, упомянутомъ на стр. 174 нрим. 3, предлагаетъ, по аналогіи съ преднисаніями lex Malacitana, слѣд. мнѣ­ніе относительно окончательнаго объявленія результата голосованія въ пре­образованныхъ центуріальныхъ комиціяхъ. Голосованіе, указываетъ онъ, про­должалось до тѣхъ поръ, пока не подали голоса всѣ центуріи, причемъ, по­слѣ подачи голосовъ каждаго класса, происходило первое renuntiatio. Послѣ

этого предсѣдатель приводилъ къ одному suffragium результатъ голосованія пяти центурій seniorum каждой трибы и подобнымъ же образомъ поступалъ относительно голосовъ пяти centuriae juniorum. Такимъ образомъ получалось 70 голосовъ полу-трибъ; къ нимъ прибавлялось sex suffragia для 18 centu­riae equites (по одному для каждыхъ трехъ центурій) и одинъ или два suffra­gia для centuriae fabrum и т. д. Послѣ этого, начиналось окончательное renuntiatio путемъ объявленія suffragia всадниковъ, потомъ suffragia полу­трибъ, сообразно certus ordo tribuum, пока не опредѣлялось абсолютное боль­шинство 77 или 78 suffragia.

3) Becker—Marquardt, II, 3, 116 —115,—Lange, II, 459—494 —Madvig, I, 23 і—236.—Mispoulet, I, 207—213.—Mommsen, d. patriciscli—plebejischen Tri- butconiitien d. Republik. Въ гбш. Forseh., I, 151—1G6, и d. Sonderversam- rnl ungen der Plebs. Ib. 177—217.—0. Clason, ilber d. Wesen d. Tribus und Tribusversammlungen der alteren Republik. Въ его fy-it. Erorter., стр. 71 — ll5.-~C. Berns, de comitiorum tributorum et conciliorum plebis discrimine. Wetzlar. 1875.—H. Genz, d. Tributcomitien. Въ Philologus. XXXVI, 83—110 (1876). — [Soltau, d. Gttltigkeit d. Plebiscite. Berlin. 1883.—Ruppel, de comiti­orum tributorum et conciliorum plebis discrimine. Wiesbaden. 1884.—Herzog,

I. b, I, 1128—1134 и 1169—1188.—Robiou et Delaunay, 1. I., I, 190 и

слѣдд.—Karlowa, 1. I, I, § 54.—Bouche—Leclercq, 1. 1., 115,—Mommsen, rom. Staatsr., Ill, 1, 149 и слѣдд. PW.j.

3) Dig., XLVII, 22, 4 (Gaj., ad leg. XII Tab.) His (sodalibus) potesta-

избирала своихъ начальниковъ и вотировала декреты, обязательные для членовъ корпораціи: plebiscita. Scita plebei appellantur ea quae suo suffragio sine patribus jussit, plebejo magistratu rogante *)• Изъ этихъ собраній (concilia plebis) a) были, само собою разумѣется, исключены всѣ тѣ, которые не принадлежали къ корпораціи, то есть, кліенты и патриціи 3). Плебеи собирались и вотировали первоначально, какъ ка­жется, по куріямъ, а со времени plebiscitum Publilium Voleronis, 471,— но мѣстнымъ трибамъ [509]).

Послѣ законодательства децемвировъ, вѣроятномъ силу leges Vale­riae et Horatiae consulum (449), concilia plebis преобразовываются въ трибныя комиціи [510]).

Эти новыя комиціи бываютъ, притомъ, двухъ родовъ:

Когда въ нихъ предсѣдательствуютъ патриційскіе магистраты, имѣ­ющіе jus cum populo in comitiis tributis agendi [511]) (консулы и чрезвы­чайные магистраты, ихъ замѣщающіе, преторы [512]), курульные эдилы [513])), въ иихъ участвуютъ по праву всѣ члены трибъ, populus, и тогда они оффиціально называются comitia tributa [514]).

Напротивъ, если въ нихъ предсѣдательствуютъ плебейскіе магистра­ты, имѣющіе jus cum plebe agendi *) (плебейскіе трибуны и эдилы) [515] [516] [517]), тогда въ нихъ участвуютъ по праву одни только плебеи, фактически^ весь populus, какъ въ предыдущихъ комиціяхъ. Оффиціальное названіе этихъ собраній остается concilium plebis, ихъ декреты называются сна­чала plebiscitum [518]), а позже—lex plebive scitum или просто lex [519]).

Общія формальности, изложенныя въ гл. 1-й, примѣняются въ concilia plebis такъ же, какъ и къ comitia tributa, но съ тѣмъ важнымъ раз­личіемъ, что concilia plebis собираются inauspicato '). Тѣмъ не менѣе, auspicia caelestia и, какъ послѣдствіе ихъ, nuntiatio авгура и obnuntiatio магистрата препятствуютъ собранію concilia plebis, но крайней мѣрѣ, со времени leges Aelia et Fufia [520] [521] [522]).

Обыкновеннымъ мѣстомъ собранія служитъ forum romanum, иног­да—Капитолій [523]); однако, эти собранія могли происходить также и extra pomerium, а въ послѣдній вѣкъ Республики, въ случаѣ выборовъ, они обыкновенно происходили на марсовомъ полѣ 4).

Днями, спеціально назначенными для concilia plebis, были nundinae 5)

’) Comitia tributa происходили auspicato. Varr., de r. r,, III, 2 § 2. Cic., ad fam., VII, 30.—Что касается concilia plebis, то положительно дока­зано. что до времени Имперіи плебейскіе магистраты избирались inauspicato. 3£да оіюѵшѵ те хаі а/Хг,- оггекц. Dionys., IX, 49. Срав. ib., 41, X, 4. Liv., VI, 41, X, 8. Какимъ образомъ съ этого времени эти магистраты могли имѣть jus auspiciorum, которое, къ тому же, принадлежало только патриційскимъ магистратурамъ? Gell., XIII, 15. Срав. Liv., ѴП, 6. Однако Zonar., VII, 19, приписываетъ имч. пользованіе этимъ правомъ, и именно, въ силу lex Valeria et Horatia consulum. Ошибочность этого предположенія очевидна. Судя по контексту, намъ кажется, что Zonaras или Dio Cass., у котораго онъ списы­валъ, плохо поняли leges Aelia et Fufia и смѣшали ихъ съ lex Valeria. Mom­msen, И, 273-274.

2) Cic., in Vat., 7 § 17: Nam quem post urbem conditam scias tribunum plebis egisse cum plebe, cum constaret servatum esse de coelo. Срав. Cic., in Vat., 3§ 18. Phil, V, 3 §7. Mommsen, I, 106 прим. 2,109 прим. 5,110 прим. 1.—Примѣненіе obnuntiatio достаточно объясняетъ всѣ эти тексты (Liv., X, 47, XXX, 39. Cic., de leg., II. 12 § 31, p. Corn. Ascon., стр. 68, Ps. Cic., de dom., 16 § 41), изъ которыхъ хотѣли вывести заключеніе о jus auspiciorum плебейскихъ магистратовъ. Mommsen, II, 274—275.—Относительно leges Ae­lia et Fufia см. стр. 168 прим. 7,

3) Dionys., ѴИ, 17, 59. Liv., IX, 46 (forum—грибныя комиціи), Арр., И. с., I, 15 и т. д.

’) Liv., XXVII, 21. Cic., ad Att,, I, 1, IV, 16 § 14, ad fam., VII, ЗО, р. Plane., 6 § 16 и т. д.

s) Dionys., VII, 58. Эти дни сами по себѣ не были nefasti. Срав. Mac­rob., I, 1., Mommsen, d. rom. Chronol., 232, ирим. 39, который, впрочемъ, изло­жилъ совершенно новую теорію относительно nundinae. Ib., стр. 226—241.— Hartmann, ordo jud. и т. д. Стр. 82—112.—Bouche—Leclercq, les pontifes de

до тѣхъ поръ, пока lex Hortensia (286) не объявилъ эти дни fasti, non comitiales *)■

Въ день собранія пародъ созывали, вѣроятно, praecones; послі обычныхъ молитвъ, за которыми, если нужно, слѣдовало contio, предсѣ датель, или, если предсѣдательствовалъ tribunus plebis, то, по его при­казанію, praeco или scriba, читаетъ rogatio [524] [525]). Затѣмъ граждане призы­ваются къ голосованію: vocare tribus ad suffragium [526]).

Голосованіе происходитъ tributim, въ каждой трибѣ—viritim. 35 трибъ подаютъ голосъ вмѣстѣ [527]). Послѣ голосованія жребіемъ опредѣ­ляется порядокъ объявленія результата s). Триба, рѣшеніе которой объ­является прежде всѣхъ, называется tribus principium: гражданинъ, во­тировавшій первымъ въ этой трибѣ, называется princeps [528]). Рѣшеніе, по­становляемое большинствомъ изъ 35 трибъ (18), получаетъ силу закона [529]),

Особый видъ этихъ комицій составляютъ comitia sacerdotum ®). Избраніе производится меньшинствомъ трибъ: 17-ю, по жребію опредѣ­ленными, изъ 35 >), и предсѣдательство принадлежало, какъ кажется, сначала понтифику, а позже консуламъ 2).

<< | >>
Источник: П. Виллемсъ. РИМСКОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ ПРАВО. Сочиненіе П. Виллемса, ПЕРЕВОДЪ СЪ ФРАНЦУЗСКАГО (съ пятаго изданія) членовъ Кіевскаго Отдъленія Общества классическом филологіи и педагогики ПОДЪ РЕДАКЦІЕЙ П. Н. ВОДЯНСКАГО, Выпускъ 1. КІЕВЪ. Типографія Императорскаго Университета Св. Владиміра. 1888. 1888

Еще по теме Часть спеціальная.:

  1. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування
  2. Участь адвоката при допиті підозрюваного, обвинуваченого.
  3. § 3. Професійні та соціальні права адвоката, його обов'язки
  4. 55. Участь адвоката у касаційному провадженні
  5. Участь адвоката при допиті підозрюваного, обвинуваченого.
  6. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. методів.
  7. 71. Теоретико-методологічні аспекти соціальної філософії (соціальної теорії).
  8. Часть спеціальная.
  9. Общая часть
  10. Часть спеціальная.
  11. 2.3. Спеціальна та персональна підсудність
  12. Охорона громадського порядку в системі заходів спеціально- кримінологічного запобігання грабежам і розбоям,що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях
  13. 1.2. Виявлення соціостатевої нерівності як соціальної основи формування ґендерної політики в Україні
  14. 1.1. Особливості розвитку законодавства про матеріальну відповідальність сторін трудових правовідносин
  15. Регулювання матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин в міжнародно-правових актах та зарубіжному законодавстві
  16. 2.2. Проблеми правової природи матеріальної відповідальності сторін трудових відносин
  17. 2.4. Сторони матеріальної відповідальності в трудовому праві